Моя пісня - Ти

Автор: Лілія Мандзюк

Посилаюсь на втому, німіючі руки,  
На безсилля і млявість, біль голови,   
Розлад шлунка, нудоту і іншу турботу,   
А в душі певно знаю - утрачений Ти.   
  
Досягло щось і з того земную "хатину",   
Мов колючка для тіла отеє прийшло.   
Обмануть можна всіх: і чужих, і родину,   
Чом насправді поникла, звідкіль те ввійшло?   
  
А насправді душа у посусі сумує,   
Та не є, як напоєний квітнучий сад,   
І від того тягар, і тому та горює,   
Їй не милі багатства дочасних принад.   
  
Вона хоче до Бога, Його скуштувати,   
Ним просякнуть, одітися Ним, в Ньому жить.   
З Ним трудитись, ходити, із Ним умирати,   
Він лиш щастя правдиве для неї дарить.   
  
Прихилились коліна, та лине до Нього,   
Свого Бога Живого, що її створив.   
Для гармонії й миру - Його лиш Одного  
Треба їй, треба їй, Він її полюбив.   
  
І це дивне єднання людини й Святого,   
Мого Бога, що світ весь, планети створив.   
І душа в ті хвилини десь йде від земного,   
Щоб зустрітись із Тим, Хто її відкупив.   
  
Відкупив від гріха, від пітьми і пороків,   
Врятувавши від смерті, своєю назвав.   
І веде по землі до життя вже без строків,   
Що його в небесах добрий Бог зготував.   
  
Хай завжди усім серцем я лину до неба,   
До Тебе, мій Ісусе, на грішній землі.   
Ти у мене вкладай частиночки Себе,   
Щоби рясно родити, живучи,  мені.   
  
Хай плоди будуть файні, їх буде багато,   
Щоби кожен голодний насититись зміг  
Без грошей, і радів - їх їм дав добрий Тато,   
З деревця, що для слави Своєї зростив.   
  
Хай для Тебе, Ісус, моя пісня лунає,   
Хай на славу для Тебе приношу плоди,   
Кожен звук хай для Тебе, Тебе прославляє,   
Я - слаба і безсила, моя сила - Ти!