Висота Голгофи

Автор: Lyubov Dulya (Shewchik)

Ти на світ дивився з висоти Голгофи,  
Ти молився в муках на хресті,  за нас.  
Біль  страждань жахливих  і пекельний дотик,  
Відчував так гостро у смертельний час.  
 
Сили покидали, кров текла струмками,  
Прагну! - пересохлі мовили уста!  
Та, здавалось , хочеш обійнять руками, 
Хто в смиренні стане, тут біля хреста .  
 
Кров холоне в жилах, як Тебе згадаю Там, в стражданнях злісних за гріхи мої...  
Подвига на світі більшого немає,  
Незрівненна жертва Бога на землі.  
 
Хоч в кривавих ранах руки  Твої  й ноги,  
Хоч вінок з тернини, все чоло пробив!  
Ти й тоді молився з висоти Голгофи ,  
Щоб Всевишній Батько грішників простив.  
 
Де черпав Ти сили, дивлячись на натовп,  
Щоб  катів прощати, і любити їх ?  
Щоб Себе у жертву за людей віддати! ?  
Та простити щиро кривдників Ти зміг...  
 
Глибина любові, висота прощення!  
Як любити можна серед зла й ганьби?  
Й чую голос в серці: Подивись  на Мене...  
Пригадай Голгофу, й так, як Я  люби!..  
~ДЛВ~