Весна

Автор: Оленка Назаренко

Я думала, в душі твоїй весна
Легка, прозора, чиста, ніжна, тепла,
Що ти забув холодний серця страх,
Що сонце вже засяяло для тебе,

Що чорна тінь втікає крадькома
І під промінням крига швидко тане,
Що ти вдихаєш яблунь аромат
І теплоту жасминових світанків.

Я думала, в цей неймовірний  час 
Побачивши хоча б маленьке диво,
Відчувши музику життя хоч раз,
Вже осторонь лишатись неможливо.

Я думала, зимова білизна
Змінилась на прозоро-чисті роси.
Я думала, в душі твоїй весна,
А там розпочались осінні грози.

А там із хмар образ, гірких, важких,
Що нависають, стомлені польотом,
Потоком ллються заздрісні думки
І ґрунт душі стає в'язким болотом.

У ньому пагінці добра гниють,
Про щастя мрії безнадійно тонуть.
В очах виблискує безмежна лють,
Гримить ненависть, вітер гніву стогне.

Не залишилась радість навіть в снах,
Ніч не приносить бажаної тиші.
Я думала, в душі твоїй весна...
Ще може там розквітнути весна,
Є сонце, вище хмар і злості вище!

Впусти у серце Господа Христа!
Зігріє Він і дасть тверду основу.
Співучим щастям забуяє сад,
Плід принесе прекрасної любові.