Наодинці з Богом

Автор: Лілія Мандзюк

Стільки й стільки побуду з Христом,
І квапливо наводжу будильник.
Помолюся, потішусь Письмом,
Бо воно у житті є світильник.

Час відлічений, кількість хвилинок,
Все по плану — таємна кімната.
Дім, робота, молитва, спочинок, -
Я старалась усе врахувати...

В ранок цей рівно сорок — Ісусу,
Щиро Бога хотіла почути.
“Я від всього в цей час віддалюся.
Хочу, Боже, у ніг Твоїх бути”.

Сорок рівно... І страшно зробилось.
Та не добре невже планувати?!
В моїм серці у мить прояснилось:
В сорок три Бог бажав би щось дати.

“Кожен вірш в Твоїм Слові від Тебе,
Буду щиро Христа там шукати”.
“Ти зважаєш найперше на себе,
А якщо буду Я планувати?”

Грішна. Каюсь. Себе обкрадала,
Не завжди дочекавшись на більше.
Час детально завжди розділяла.
А Ісус щось ще мав на пізніше.

Виключаю будильник. Знов каюсь.
Ти навідай мене, Святий Духу.
Я смиренно Тобі покоряюсь,
Потурбуйся про все, добрий Друже.