Покаймося!

Автор: Лілія Мандзюк

“Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами”. (Дії 3:19)

Ісус гряде! Земле, збудися,
І навернися до Христа.
Від одурманення проснися,
Фальшивого спокою, зла.

Чи це не ти вбиваєш діток,
Що ще й не бачили цей світ?
Цінуєш гроші, заробіток,
А душу вповиваєш в гріх.

Не ти пияцтво пропагуєш,
Про це реклама не твоя?
Покайсь! А ні, то ще відчуєш,
Що значить жити без Христа.

Слова видумуєш лукаві.
Не ти ненавидиш братів?
Йдеш гордо та шукаєш слави,
Грабуєш і своїх, й чужих.

О, земле, чи не ми згрішили
Проти Творця усіх світів?
Невже не бачим — завинили
Проти Царя усіх царів?!

О, Україно, чи й не наші 
Розпусні преса і книжки?
“Не чисті очі, руки ваші...”
Прости нам, Господи, прости!

Дай нам завчасно схаменутись,
І визнати свої гріхи.
Цілком до Тебе потягнутись,
А Ти серця наші зміни.