Прославляймо Бога, християни!

Автор: Лілія Мандзюк

Хвала від людини обманний потік:
Сьогодні — з водою, а завтра — він втік.
Спаситель не прагнув хвали від людей,
Він в серці не мав корисливих ідей.

Ісус досконало знав душу людини,
Й всі потаємні сердечні мотиви.
Не славу Собі, а Отцеві шукав,
У руки людини Себе не ввіряв.

Ісус був невинний, Він був святий.
З тернини вінок — подарунок людський.
Співали “осанна”, стелили гілля,
А потім прибили Його до хреста.

Що з слави людської й нам, християни?
Бог хоче, щоб ту від Нього бажали.
Сьогодні нам “лайки” і крики “ура!”,
А завтра... у тюрми підем за Христа.

Та ви не лякайтеся, сестри й брати,
Христос обіцяв бути з нами завжди!
Євангельську вістку несімо життям,
Від Бога служіння це вручено нам.

У небі збираймо нетлінні скарби,
Керуючись Словом Христовим завжди.
Славу людську на землі не шукаймо,
Господа Бога життям прославляймо!

“І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасенний!” (Біблія, Мр.13:13)