Гонима Церква

Автор: Лілія Мандзюк

Маленька країна на карті,
Там сестри мої і брати.
У муках, голодні.., - не жарти, -
Бо вибрали Божі шляхи.

Їх Зірка й маяк Бог Спаситель,
Не ваблять вже світські зірки.
Ті знають, що Бог Відкупитель
Прийде взять в оселі Свої.

У тюрмах побиті і спраглі,
Від Господа помочі ждуть.
Відважні в судовому залі.
Хоч вирок смертельний приймуть!?.

Своїм ворогам відпускають
Із серця провини усі.
Любов'ю обличчя їх сяють,
Кати ж зачерствілі і злі.

Маленька країна на карті.
Там сестри мої і брати.
Залишені діти без мами...
Все страшно збагнути мені.

Христос за Собою покликав,
Дав щастя хвалити Його.
Правитель ж жорстокий позбавив
Свободи, бо прагне свого.

Якщо твоє серце пізнало
Прощення і ласку Христа,
Скажи, щоб молилось, прохало
Сил з вірою йти до кінця.

За Церкву гониму по світі,
За сестер моїх і братів
Молюся, щоб Богом зігріті
Жили, так як Він нам звелів.

Брати, прихиліте коліна,
Молитву у небо пошліть
За Церкву, що світом гонима.
Ви можете, їх піддержіть!


"Пам'ятайте про в'язнів, немов із ними були б ви пов'язані, про тих, хто страждає, як такі, що й самі ви знаходитесь в тілі". (Біблія, Євр.13:3)