Друзям

Автор: Любов Омельчук

Темна зловісна хмара
Небо мені закрила,
Вітер страшний ударив,
Впало моє вітрило.

Крутять, мов тріску, хвилі
Човник мій серед моря,
Марні мої зусилля,
Зникла моя бадьорість.

Злі буруни-пірати
Човен мій б'ють, ламають.
Як мені їх здолати?
Сили уже немає.

«Господи! Ти Всесильний!
Поміч подай, бо гину!»
Буря вщуха повільно,
Поглядом вдаль я лину.

Раптом багато бачу
Човників біля свого,
З радості тихо плачу:
Ось вона, допомога.

Рани мої промиті,
Вилито в море воду,
Знову полоще вітер
Парус, що смерч пошкодив.

Хмара побігла далі…
Сонце в небеснім крузі
Сушить сліди печалі,
Світить на милих друзів.

Бог не приходить з неба
Сам проявити чудо,
З волі Його, як треба,
Зроблять це інші люди.

Друзів пізнала в горі,
В них доброти запаси.
Ти у життєвім морі
Благослови їх, Спасе.