Довірена сума

Автор: Леся Данильчик

Покликала мама найстаршого сина,
Як грався надворі із друзями він,
Всміхнулася ніжно і гроші вручила,
Аби він пішов щось купив в магазин.

Зраділо хлопчисько, побачивши гроші,
Умить про цукерки подумав тоді,
Про сік і морозиво щонайдорожче,
Гадав, що ці ласощі купить собі.

Велика то сума, та в мами умова:
Купити лиш те, що до списку ввійшло,
А решту грошей повернути додому,
Хоч якби кортіло купити чогось.

Взяв список і кошти хлопчина у руки,
Засмучений сильно, пішов в магазин,
Бо треба матусі всі гроші вернути,
А так ще цукерок хотів дуже він.

Придбав все за списком, як мама сказала,
Взяв решту усю, і спокуса прийшла:
Купи все собі, що душа забажала,
А мама пробачить, вона ж бо не зла...

Мабуть, що багато себе упізнали!
А хто ж не стрічався з таким у житті,
Коли якусь справу батьки доручали,
А ти або вірним лишавсь, або ні?

Що зробить хлопчина? Чи гроші поверне,
Чи купить цукерки й сховає обман?
Цікаво почути, що сталось, напевно!
Та кожен хай судить цей випадок сам.

Нам також Отець дав довірену суму,
Не гроші тілесні, а час для життя,
Й буває, що ми упадаєм в зажуру,
І не до вподоби нам список Отця.

Хоч в ньому записано все щонайкраще,
Та діти Господні, як хлопець, на жаль,
На ласощі світу так дивляться часто
Й готові на них цінний час витрачать.

Та все, що солодке, коштує багато,
І радість від нього така незначна...
А треба ту суму, довірену Батьком,
Не тратити нам на утіху гріха.

Важливо, щоб чисті були наші руки,
Бо кожен додому вернеться колись,
Й Отець перевірить за списком покупки,
То добре, щоб вірними ми віднайшлись.

Завжди пам'ятаймо, що час не вернути,
Що кожна секунда коштовна така,
Стараймось слухняними Батькові бути,
Бо Він з нагородою жде в небесах.