Сліпий з ліхтарем

Автор: Олександр Войтицький

Край дороги незрячий сидів,
І в людей милостині просив,
Був ліхтарик малесенький в нього,
Ним незрячий світив на дорогу.

Хтось йому кілька гривень поклав,
І тихенько його запитав:
«Ти сидиш і пожертву чекаєш,
А для чого ліхтарик тримаєш?»

Відповів на питання сліпий:
«Цей провулок є дуже вузький,
Я свічу, бо страшенно боюся,
Щоб тут в мене ніхто не спіткнувся.»

Крізь віки промовляє в цей час,
Боже Слово до кожного з нас,
Світлом світу нам бути потрібно,
Щоб дорогу добра було видно.

Люди томляться, гинуть в гріхах,
Бо не бачать до істини шлях,
Так нам треба в цей час поступати,
Щоб спокусою людям не стати.

В світі стільки неправди і зла.
А якими є наші діла?
І якщо ми світити не будем , -
То спікатися будуть в нас люди.

А тому, я бажаю вам всім,
Йти до вічності шляхом прямим,
Щоб ви прикладом бути старались,
І щоб грішники в вас не спіткались.