ПРИВАТНІ ДІАЛОГИ

Автор: Юлія Лапушанська

Бог знає, куди ти йдеш. Вір знає твої проблеми. Переживання. Дилеми. Закинуті спогади. Речі, що яких не хочеться повертатися. Речі, які повернути неможливо. Речі, як закладені занадто далеко, щоб діставати їх ще хоч раз.

- Ти занадто холодний.
- Це краще, ніж бути пустим. Теплим. Терпким. Я живий і цього достатньо, ок?
-Так, але чому ти самий?
- …

.
.
.

Не зважаючи на все, Бог має план. І він громадний. Навіть якщо наразі ти не здатний. Навіть якщо поки що ти не спроможний. Навіть якщо тебе покинути і забули про тебе…

- Про мене також забули.
- Ти впевнений?
- Мені так здається.
- Отож.
- Враження, що мені б‘ють у спину, намагаючись якомога сильніше натиснути і я більше не в змозі протистояти. Протистояння занадто велике. Спокусливе покидає мене. І… Про мене забули.
- А можливо, про тебе занадто часто пам‘ятають? Ще й настільки, що ти не можуть тебе забути?
- Чому тоді не виходять на зв‘язик?
- Мені прикро це чути.








- Доктор, я був на прийомі. Нічого не допомогло.
Ніякі ліки. Я усе ще сумую.
- За тією людиною?
- Звісно.
- Це боляче чути.
- І мені боляче відчувати.
- Тим не менш…
- Так?
- У мене все ще є надія. Вона не згоріла, хоча могла.
- Як думаєш, що буде далі?
- Я не знаю.
- І я.