Смирення

Автор: Леся Данильчик

СМИРЕННЯ
Смирення - це шлях, довжиною в життя,
І ним дуже важко ступати.
Це хрест особистий нести до кінця,
Упавши, щоразу вставати.

Смирення - це меншому бути завжди,
Ставати не паном - слугою,
Старатися немочі інших нести...
Смирення з любов'ю йде поряд.

Смирення - всміхатися кривдникам всім
Не тільки устами, а серцем,
Коли гострим словом чи ділом гірким
Поранили душу не вперше.

Смирення - це витерти сльози з очей,
Емоції гніву здолати,
Пробачити навіть підступних людей
І місця образам не дати.

Смирення - чекати на відповідь так,
Аби не було нарікання.
І навіть коли забариться вона,
Надіятись без коливання.

Смирення - собі не шукати хвали,
Медалей в душі не складати,
А в мить, коли люди тебе піднесли, 
Всю славу Творцеві віддати.

Смирення - відкинути волю свою,
Плотські перекресливши плани,
Віддати життя в міцні руки Тому,
Хто буде завжди поруч з нами.

Смирення - це шлях, довжиною в життя,
Бере свій початок у яслах,
Веде крізь пустелю для випробувань,
Крізь бурі лягає так часто.

Смирення - це шлях, коли Цар на ослі,
Що жив не у пишних палатах,
Почує "Осанна!" з куточків усіх,
А потім наказ - "Розіп'яти!"

Смирення - це мить, коли тихо схиливсь
Син Божий - не просто людина!
І учням Своїм ніжно ноги помив,
Хоч дихала смерть вже у спину.

Смирення - це шлях, що веде до хреста,
Це руки пробиті і ноги,
Дорога ця дуже терниста й вузька,
Та тільки на ній перемога!

Смирення - це вибір, зроби його ти,
Аби не журитися слізно,
Ступи на цей шлях і по ньому іди
Сьогодні, ще поки не пізно.
© Леся Данильчик