Розбуди мене, Боже

Автор: Леся Данильчик

РОЗБУДИ МЕНЕ, БОЖЕ
Розбуди мене, Боже, коли задрімаю,
Коли ревність свою я на сон проміняю,
І коли від утоми присяду на мить,
Хай Твій голос тоді в моїм серці звучить.

Коли ворог мені заспіва колискову,
Щоб на руки мої одягнути окови,
Щоб зробилася я знов рабою гріха,
Хай Твій голос мене до життя поверта.

Розбуди мене, Боже, коли я затихну,
Як холодною стане щоденна молитва,
Як не буду триматись Твоєї руки,
Розбуди мене, Боже, прошу - розбуди.

Якщо я повернуся до Тебе спиною
І забуду про милість Твою наді мною,
Якщо світ цей привабливим стане мені,
Розбуди, щоби я не блукала у сні.

Розбуди мене, Боже, коли я забуду,
Що завжди біля мене є немічні люди,
І коли не захочу комусь помогти,
То мене від немилості Ти розбуди.

Коли думати буду про себе багато,
Якщо слави людської почну я шукати,
І коли не складатиму в небі скарби,
Не мовчи тоді, Боже, мене розбуди.

Розбуди мене, Боже, не дай мені спати,
Щоб в світильник оливи могла я надбати,
Щоб тоді, коли прийдеш за мною вночі,
Горів вогник яскраво в моїм каганці.

Щоби в мить ту останню готовою бути,
Поможи пильнувати і голос Твій чути,
Пам'ятати, яку заплатив Ти ціну,
Щоб мене пробудити з гріховного сну.

 * * *

Поможи мені, Боже, щоб я не дрімала,
Щоб на Тебе щоночі й щоднини чекала.
А якщо я, втомившись, порину у сни,
Розбуди мене, Боже, прошу, розбуди...
©Леся Данильчик