Тату, ти пішов...

Автор: Anatoliy Chipak

Тату, ти пішов.
Ти вже пішов, ти вже не з нами тату.
А серце вкотре плаче, вже без сліз.
Згадаю знов тебе, і рідну хату,
В якій ти нас любив і так беріг.

Оберігав дитинство. Без зупинно,
Ти в юності все мудрість додавав…
Так ми ішли з тобою від дитини,
А світ усе дорослішим ставав.

Траплялись бурі, були і негоди.
Та хто із нас у молодості  знав.
Що легко було відзнайти дорогу,
Бо тато долю в молитвах тримав.

Тримав він нас в своїх міцних долонях,
І сильний погляд промовляв: "Іди!"
Не бійтеся нічого, бо я з вами в долях,
І ми ішли як з татом, як завжди.

І повела нас доля різними стежками,
Життя ми ткали, стрічками як нить.
А ви із мамою, своїми молитвами,
Не випускали з виду ні на мить...

Змінився час, і ви вже постаріли,
Своїми сім'ями усі ми завелись.
Ви завжди молоді, хоч посивіли,
Цінуєм мить, що з вами бачились.
............................................................

І раптом... Світло згасло, ми без тебе,
Нема дороги… Лиш долина сліз.
Вернися, тату! Як же нам без тебе?
А голос з неба каже: З вами - Я, не бійсь!

Я поруч, ось Я. Кожну мить і днину.
Життям Я вашим попілкуюся завжди.
Мої любимі донечки та сину,
Іди, не бійся. Я з тобою. Йди!