Хто ти?

Автор: Ілля Коряковцев

"Чи буде він ... закликати Бога у будь-який час?"

 (Іов 27:10)

Чи справді добрий я християнин?
Ця думка вже не дасть мені спокою.
Коли ми вкупі, чи коли й один
Бурхливою життя несусь рікою...

Чи правда є в мені? І Божий дух?
Ханжа-бо вправно косить під "святого".
В душі такого порох, сажа, трух...
А сам вдає, що знає Бога свого.

Спілкується з Ним, служить, "на очах"
Волає він про захист безупинно.
І молиться на людях, має страх..
А серце - повна тління домовина.

Чи молиться такий на самоті?
В таємній чистій серця він кімнаті
Не схвалення чекає у житті,
А Божого спасіння й благодаті.

Злякається хіба він заборон? 
Земних царів бовванам він не служить.
Чи Бог займе життя і серця трон?
За ким душа щодня так щиро тужить?

Чи хочу я молитись в час розваг? 
Чи змовчу я, щоб словом не згрішити?
 В компанії "своїх" чи маю страх?
Чи силу маю я побожно жити?

В біді молитись Богові "дарма".
То ж вдамся до людської допомоги.
А вийду з скрути, вдячності катма
Свої ж я маю плани і дороги.

Коли на серці тяжко - я мовчу!
Занурившись в похмуру темну думу!
Не в небо я молитвою лечу,
В долину йду неспокою і суму...

Іду життя я шляхом навмання...
Не дав Господь, чого я часто прошу.
Найвища почесть - вічності звання.
Не є таким я. Тільки ім'я й ношу.

Прийду Я знову! Віра де жива?
Я бачу лиш передання, обряди.
Вже скоро будуть звершені жнива.
Пшеницю в тік сам Бог Свою провадить.