180. Мій сину дорогий, чому пішов так рано?

Автор: Ганна Горбатюк

Мій сину дорогий, чому пішов так рано?
Зробив мій шлях важким, залишив в серці рану...
Так серденько болить, мій рідний, за тобою,
Як буду тепер жить? Як справитись з бідою?

Опорою ти був і я жила тобою,
Тепер навік заснув, нема мені спокою...
Без тебе день, як рік... Не можу їсти й спати.
Тепер увесь свій вік я буду горювати.

Та ти ще молодий, ще жити тобі й жити.
Який тягар важкий, ну що мені робити?
Синочку мій, скажи, чому мовчиш тепер ти?
Господь, допоможи, щоб з горя не померти.

Молюсь і плачу я, душа моя волає,
Була щаслива я, та щастя вже немає.
Багато було бід, та якось уже звикла,
А скільки треба літ, щоб біль оця притихла?

За що мені таке і як це пережити?
Господь, допоможи, щоб далі могла жити.
Надія Ти моя, розрада в час тривожний
Тебе блапгаю я, Ти будь зі мною, Боже.