А люди, як квіти...

Автор: Вирсавия Мельник

А люди, як квіти: різні бувають.
Не порахуєш ти іх кольори.
Даремно красу іх у пісні складають?
Кожна прекрасна, не ма ім ціни.

А люди, як квіти. В воздусі чути
Не з чим не порівнянний іх аромат.
Можна і горе, і радість забути
Під пелюстками іх канонад.

А люди, як квіти: тендітні і ніжні.
Як легко іх ранить, зламати як легко.
Один зайвий дотик і слово залізне -
Голівка поникне квіткова низенько.

А люди, як квіти: вони чисті серцем;
Не перетворяться в хижий бур'ян.
Стоіть рівнесенько тонке стебельце,
Коли розжинеться в степу буран.

А люди, як квіти: вони надихають
На подвиг, на творчість і на любов;
І пламенем ясним в дорозі палають
Для близьких і рідних без кошт і умов.

А люди як квіти: створені Богом,
І Божою ласкою в світі живуть,
І вирують в сильне Ісусове слово,
Мов ліліі в полі для Нього цвітуть.