Старенький тато плакав на колінах

Автор: Марина Визнюк

Старенький тато плакав на колінах….

Старенький тато гірко плакав на колінах,
Котились сльози стомленим лицем,
Молився Богу за свого він сина,
Стояв  в проломі знов перед Отцем.

Під хатою ридала стара вишня,
І разом  з татом плакала вся ніч,
Почуй мене, почуй мене Всевишній,
Він Богу шепотів все віч на віч.

І знав що тільки тиша все внімає.
Лиш Бог і він і цій нічній тиші,
Молився щоб відкрив Бог двері раю,
І сину покаяння дав душі.

На небі тихо зорі споглядали,
Як плакав голуб сизокрилий і ридав,
І вітячко вершин дерев гойдалось,
Старенький тато з Богом розмовляв…

Він знав що ще не довго, й зустріч з небом,
І прийде у обійми вже Христа,
За сина плакав на колінах, не за себе,
Щоб він мав в небі з Богом майбуття.

Сповзав сльозою тихо дощ по шибці,
А в домі спав спокійно його син,
Десь світлячок неначе грав на скрипці,
Скрипів від жалю навіть старий тин.

Старенький тато… на колінах з Богом.
У нього син єдине дитя,
Та враз зникає  із душі тривога,
Прийде спасіння у його життя.

 Втішає Бог, вкладає в серце віру,
Не плач, молитви чують небеса,
І в руки Бога він його довірив,
З надією на вічнеє життя…
 
Старенький тато славив Бога на колінах,
І вірою дивився в майбуття,
Він в небі уявляв всю зустріч з сином,
Молитва татова спасла сину життя!
      Марина Візнюк