ІДЕ ВІЙНА І ГИНУТЬ ЛЮДИ...

Автор: Ганна Горбатюк

Іде війна і гинуть люди,
Живемо ми у час важкий.
Уже стоять руїни всюди
І дим від згарища, їдкий.

2.
Звучать сирени, плачуть діти,
Морозна цьогоріч зима.
І стало дуже важко жити,
Та є надія в нас одна.

3.
Надія, що в пітьмі не гасне,
Їй буревії не страшні.
Надія на життя прекрасне,
На мирні і шасливі дні!

4.
Надію цю дає Спаситель,
Вона в душі  у нас живе.
І кожен, світу цього житель,
Щасливий в Господі буде!

5.
Бог обіцяє Вічне небо 
І мир, що мешкає в серцях.
Лишень прийти до Бога треба,
Щоб жити в світлих небесах!

6.
А поки на землі живемо,
Де злий війною знов повстав,
Просити Господа будемо,
Щоб мир у край наш Бог послав.

7.
Щоб не страждали наші діти,
Сини додому щоб прийшли.
Щоб всі разом могли радіти,
Й завжди щасливими були.

8.
Себе ввіряєм в руки Бога,
Із Ним пройдем цей шлях важкий,
І зникне із сердець тривога.
Й засяє промінь нам ясний.

9.
З руїн повстане Україна,
Коли закінчиться війна.
Збереться знову вся родина
І розцвіте в душі весна

10.
І нині ми, із молитвами,
Піднімим очі свої ввись,
І хто бажає, разом з нами,
Всевишньому тепер молись!

11.
Молись і знай що після ночі,
Обов'язково прийде  день
І соловей в саду квітучім
Тобі співатиме пісень.

12.
Лиш тільки ти Господню Руку
Ані на мить не відпускай
Він перетворить твою муку,
В Благословенний небом, Рай.