Туга

Автор: Oksana Yurik

«Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!»
‭Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?»   (‭‭Псалми‬ ‭136‬:‭4‬)

Покотився вітер колосками,
Загойдались макові голівки, -
У мандрівках різними світами
Відчуваю відголос домівки:

Пасіка, джерельце недалеко,
Чорнобривці й півниковий спів,
Пагорби і ще гніздо лелеки,
Й пес, який із будки гавкотів.

Речі, які марні для місцевих, 
Близькі й зрозумілі нам.
Хай лишається в душі на острівцеві
Туга надважлива і міцна.

Хай відчужується нинішнє минувше,
Хай забуде місце наше нас,
Та не ми його. Його ми не забудем.
Туга буде. І безсилий час.

Прокотився вітер колосками,
Загойдались макові голівки,
І розмилось поле за сльозами…
Туга рідної, надрідної домівки.