Плин життя

Автор: Олександр Богун

Як перший спалах сонця на світанні!  
Мов перекати грому - тільки мить,  
Як вранці гаснуть зіроньки останні-  
Так само швидко і життя летить  
  
Мов листячко осіннє,що вітерець зриває  
З дерев багряних в пишному саду-  
Так листопадом днів життя кружляє  
А роки стрімголов пришвидшують ходу  
  
І як сніжинки білі тануть на долоні-  
Так гублять слід свій молоді літа,  
Галопом мчать неначе дикі коні,  
Журавликом заобрій юність відліта  
  
Роки летять собі і їх не зупинити,  
А що колись було-назад не повернеш   
І те що за життя зумів ти насадити-  
Те з поля свого по життю збереш  
  
І хоч На серці рани час таки лікує,  
Взамін нам зморшками проорює чоло,  
Щей пензликом на скронях сивину малює,  
Стираючи із пам'яті те що колись було  
  
Життя мов човник у бурхливім морі,  
Цей плин років не раз журбу навіє,  
Бо все пройде і згаснуть в небі зорі-  
Та хай душа ніколи не старіє