Рідна домівка

Автор: Олександр Богун

Над кручами Дніпра, з журливими піснями,
Летять в далекий вирій сірі журавлі.
Гніздечко залишивши з рідними місцями,
Прощались з краєвидами любої землі.

Та сумно так клекочуть пісню на прощання,
А їм у слід Дніпро старезний гомонить...
І ось майнула зграя журавлів остання,
Туди де неба край заревом горить.

І в пам'яті війнули приємною журбою,
Дитячих світлих років,спогади ясні,
Що наче сірі птахи кличуть за собою,
Малюючи картини у казковім сні.

І я згадав свій дім - приємний і затишний,
Подвір'ячко рідненьке,де завжди гуляв
Та літній дивний сад, у розмаїтті пишний,
І сум приємний серце, раптом, обійняв...

Я, наче в сні, побачив стомлену матусю,
Що біля хати сапкою клумбу підгортає
І зайняту завжди,усміхнену бабусю,
А дідусь сивенький біля воріт чекає.


Татусь,який читав нам діткам про Ісуса
І мозолисті руки,яких не брала втома,
Чоло його засмагле,темно-чорні вуса,
З під них усмішка ніжна і така знайома.

Поріг батьківський,рідний серцю ґанок,
Синички щось щебечуть на гіллі...
І мальовничий наш Бердичівський світанок,
Якого більш немає на усій землі!

Гарненькі грядки в мами на городі,
А кури зграйкою пастись в садок ідуть.
Так мальовничо там при будь якій погоді,
Тому мої дороги у рідний край ведуть!

Знайома вулиця,у різні пори року,
Првітно зустрічає,як ще давно колись!
Усе тут рідне серцю і приємне оку,
З дитячих днів пейзажі,куди не подивись!

О,милий дім,в тобі моя відрада!
Я голос рідний завжди серцем чув...
Тепло матусі,батьківська порада -
Завжди зімною,де б в світі я не був!