Журавлі

Автор: Олександр Войтицький

Я дивлюсь на зграю журавлину.
В серці думу думаю одну,
Чи не жаль їм кидать батьківщину,
І летіти десь на чужину?

Хто їм стільки мудрості і сили
Для такого перельоту дав?
Крізь моря, без компаса до цілі
Їм дорогу правильну вказав?

Звідки їм відомо, що настане,
Тут на батьківщині їх зима,
Що тепла поживи їм не стане,
А за морем десь, зими нема.

Кожна пташка в вирій відлітає,
Так давно назначив їм Господь,
Та чому, скажіть мені, не знає,
Свого часу рідний мій народ?

Скільки Бог дає ознак сьогодні,
Але їх не помічає світ.
Скоро вже настане День господній,
А спасенним, - славний переліт.

До вершин обіцяного неба,
Із цієї грішної землі,
Скоро нам злетіти буде треба,
Як злітають в небо журавлі.

І коли на зграю журавлину
Перед їх відльотом я дивлюсь, 
Про небесну мрію Батьківщину,
До якої скоро підіймусь.

Там зими морозної немає,
Ні невдач, ні болю, ні біди,
Там давно Христос мене чекає,
Ось тому так хочеться туди.