Навесні

Автор: Lyubov Dulya (Shewchik)

А скажіть, у весни особливий якийсь аромат! 
Чи від талих снігів, чи пригрітого сонцем повітря...  
я вдихаю його, бачу як прокидається сад,  
Підставляю обличчя назустріч весняному вітру.  
 
І дивлюсь, як усе поступово навкруг ожива,  
Після довгого сну гілочки напуваються соком. 
А на лузі, кругом, зеленить оксамитом трава,  
Там ступити боюсь, первоцвіт розтопчу ненароком.  
 
І чомусь, навесні особливо нам любе життя,  
Ми радіємо сонцю, дощу, кожній квітці і травам,  
По-новому сприймаємо світ, як маленьке дитя,  
І плануєм звершати нові у житті своїм справи. 
 
І тепло, те що в щедрості сонце весняне дає,  
Наче в душу вселяється, тихим промінчиком ллється,  
Помічаємо - все необхідне в житті у нас є,  
Наповняється стиха і миром і спокоєм серце.  
 
О, якби зберегти ці прекрасні в душі почуття!  
Не піддатись стихіям, і грізним вітрів не боятись. 
Щоб прекрасним та любим здавалось постійно життя,  
А єство наповняли надія і віра, і радість.  
 
Знаю, добрий Господь, посилаючи пору весни,  
Турбувався про те, щоб у душах вона наступала,  
До нового життя щоб могли воскресати вони,  
І невір‘я у них, наче сніг навесні розтавало.  
 
Теплий подих її хай про зміст нагадає життя,  
Сонця промінь ясний розжене геть печаль і тривогу,  
Нас чекає весна в небесах, де святих майбуття!  
Поклонімось,  від серця,  за це милосердному Богу!  
~ДЛВ~