Промінчик

Автор: Оленка Назаренко

Сьогодні був похмурий ранок:
Хмаринки вкрили небеса, 
Земля сховалася в туманах, 
А разом з нею вся краса.

Зривав сухі листочки вітер,
Скидаючи додолу, в бруд,
І, зрошуючи голі віти,
Ріденький дощ звершав свій труд…

Та раптом сонячний промінчик,
Проклавши шлях крізь сотні хмар 
І розливаючись все більше,
Осяяв мокрий тротуар,

Пробіг швиденько по обличчях,
Десь посмішку намалював,
А потім в кольорах величних
Веселкою у небі став.

Здається, навіть і в калюжах 
Заграли райдужні вогні.
Ніхто не залишивсь байдужим,
Усім промінчик допоміг…

І люди є такі, я знаю,
Що вносять радість у життя,
Що ближнім душі зігрівають,
Дарують усмішки серцям.

До Бога помолюся знову
І попрошу, щоб я була 
Промінчиком Його любові,
Промінчиком Його тепла.