“... утомився Я жалувати!”

Автор: Лілія Мандзюк

(Єр. 15:6)

Ти не утомлюєшся, Боже,
Хто ж написати це зумів,
Що втомлений Ти у дорозі
Біля криниці враз присів?

Іван писав, що Ти втомився, (Ів.4:6)
А я читала — повний сил. (Іс.40:28)
Чи справді, Господи, втомився?
Чому забракло в Тебе сил?

Нікого поруч. Ти й криниця.
Про що там, Боже, розважав?
В ній зберігалася водиця,
А Ти її живую мав.

Дай зрозуміти правду, Боже,
Творець небес, Творець землі.
Так, Я втомивсь... Втомився, Боже?
Що хочеш цим сказать мені?

Втомився милувать, прощати,
На гріх дивитися втомивсь.
Втомивсь невір’я зустрічати.
Не як людина Я втомивсь!

Втомився. Милість відкидають,
А самоправедність беруть.
Моєї волі не приймають,
На власний лад щастя кують.

Втомився, мружу від вас очі, (Іс.1:15)
Вінець творіння на землі.
Ваші діла, як вчинки ночі,
Все ж бачать очі пресвяті.

Розбій ненавиджу — грабують, (Іс.61:8)
Розвід огидний — в нім живуть. (Мал.2:16)
Невже ж то справді не пізнають
Мою любов, і в ад підуть?

...Сидів утомлений Учитель.
Перечитай подію ту.
Та суть уся Його — Спаситель!
Не лишив місію Свою!!! (Іс.45:22)

Якщо тебе ще совість судить,
Як вже й не судить — пробудись.
Поглянь — Він втомлений та любить!
Покаятись спіши, спіши.