Вдова з Сарепти

Автор: Lyubov Dulya (Shewchik)

Пророк Ілля  підходив  до Сарепти, 
Скрізь посуха, ні цвіту, ні трави... 
Та знав: Господь не дасть йому померти, 
Бо сам привів сюди, де дім вдови... 

Вона збирала дрова  біля міста...
«Можливо, ти води мені даси? - 
Пророк гукнув вдові - так хочу їсти...
І ще шматочок хліба принеси» 

«Живий Господь твій! Хліба я не маю, -
Приречено промовила  вона. 
Олії краплю в глечику тримаю, 
Й в  посудині ще жменю  борошна. 

Оце спечу коржі собі і сину, 
З’їмо й помремо! - мовила вдова! 
Доволі непривабливу картину, 
Її понурий настрій малював. 

-Спечи коржа і перш мені дай з’їсти, 
Й побачиш чудо - вимовив пророк, 
Бо сам Господь послав мене в це місто, 
А ти послухай, що говорить Бог: 

Не зменшиться у глечику олива, 
В посудині теж буде борошно, 
Й продовжиться оце велике диво, 
Аж поки в полі виросте зерно.»

Пішла вона й по слову все зробила, 
Яке пророк Ілля їй сповістив. 
Тепер вони удосталь  хліба  їли, 
Бо як сказав Господь, так і зробив.
~ДЛВ~