Бог – Приятель людини

Автор: Лілія Мандзюк

Ти, Господь, задивляєшся в душу,
Й, як ніхто, розумієш її.
Бачиш сонячні дні там і стужу.
Й пропонуєш їй ліки Свої.

Як ніхто, Ти умієш читати
Серця стан, хоч закриті уста.
Ти умієш надію вселяти,
Оживляти, давати життя!

Знаєш крапки, і коми, й три крапки
У людському короткім житті.
Ти підйоми всі бачиш, й падіння,
Гордість, відчай, смирення душі.

Коли прагне до Тебе людина –
Ти радієш, й сумуєш, як – ні.
О, Господь! - Похилилась билина, - 
Не доломиш її до землі.

Хто до Тебе приходить – приймаєш,
І говориш: не вижену геть.
Коли кається хтось – Ти прощаєш,
Й тих рятуєш, хто падав на смерть.

Пригортаєш, обв’язуєш рани,
Піднімаєш, слабкого несеш.
Й обіцяєш: навіки Я з вами.
Скоро, Боже, Ти в славі прийдеш.

Приготуй моє серце, Спаситель.
Як ніхто, Боже, знаєш його.
Вічний, Добрий, спасіння Даритель,
Потребую прощення Твого.

Потребую бальзаму і мазі,
Потребую живої води.
Гріх обмий і очисти від грязі.
Серцем слався й там вічно живи!