Вільна пташка

Автор: Леся Данильчик

Як пташка в клітці, так в гріху земному я жила,
Про неба голубінь, про сонце я мріяти лише могла,
Я так крильми своїми хотіла помахати,
Хоча би мить, хоч трішки у небі політати...

Тягар життя земного мене не відпускав,
Тримав якнайсильніше, літати не давав,
Крильми б'ючи об клітку, я вийти намагалась,
Та все було даремно, хоч як я не старалась.

І страшно уявити, щоби було зі мною - 
Померла б я у клітці, не скуштувавши волю.
Та з неба в час нелегкий Творець спостерігав,
Про Нього я не думала, а Він про мене дбав.

Зійшов на землю грішну Ісус - Господній Син,
Й мене, забравши пута, на волю відпустив.
На радощах злетіла я у неба синь ясну,
Додому, в край чудесний, в оселю неземну...

Та все не так вже й просто, дорога не з легких:
Спалити можна крила у променях жарких,
І я собі подумала, що Бог забув мене,
Під небом я загину, і смерть не омине.

Та мій Спаситель вірний мене не залишав
Й назустріч у дорогу Втішителя послав,
Що голубом небесним до мене прилетів
І тихо за Собою у небеса повів.

Лише б мені не впасти, буває - засинаю,
Буває, що в дорозі я зовсім знемагаю,
І крила дуже слабнуть від спеки та вітрів,
Й, здається, вже не можу і падаю без сил...

Та Бог мене постійно втішає, підкріпляє,
У битві зі стихіями боротись помагає,
І я лечу додому, там жде мене Отець,
Готує Він дарунок - нетлінний то вінець!

18.09.2018