За літами спливають літа

Автор: Леся Данильчик

За літами спливають так швидко літа,
І життя, ніби свічка, згасає.
Що було вже давно, не вернути назад,
У минуле ніхто не літає.

А прожитих років лише спогад лишивсь
І колючкою жалить у серце...
Якби можна було все спочатку пройти,
Та життя вже, на жаль, не вернеться.

Якби можна було пережити ще раз
Повсякденні усякі моменти,
Цінувала б тоді я відведений час,
Поміняла б життєві акценти.

Якби можна було повернутись мені,
Прожила б кожен день тільки з Богом,
Не сказали б уста надаремних вже слів,
Не спішили б до зла мої ноги.

І якби не Отець, що мене полюбив,
Я б негідно жила ще й донині...
Для нового життя мене Він відродив,
А життя те лише в Його Сині.

Хоч минуле своє не змінити мені,
Та тягар, що несла я роками,
Не несу, бо забрав Сам Ісус на хресті,
Давши руки пробити цвяхами.

Не робити стараюсь тепер помилок
І не хочу свій шлях плямувати,
І пильную на кожен, ступаючи, крок,
Щоби знов не прийшлось шкодувати.

Я ціную дарований Господом шанс
І ту милість, що є наді мною,
Не потрачу тепер надаремно свій час,
Як колись, вже не буду такою.

За літами спливають так швидко літа, 
Я ж у небо свій зір направляю,
Бо лиш там починається справжнє життя,
Я сьогодні його вибираю!