Війна

Автор: Леся Данильчик

У багатьох коліна затрусились,
Коли в життя прийшла до нас вона,
Яка нам тільки в снах жахливих снилась,
Ота, що зветься іменем ВІЙНА.

В тривозі засинають наші діти,
Серця щосили б'ються від новин,
І вже не дуже хочеться радіти,
Здається, що спинився часу плин.

Вже не будуєм, плани не складаєм,
Тепер збагнули всю ціну життя,
І кожен день з надією стрічаєм,
Бо стало невідомим майбуття.

На пустослів'я часу вже немає,
Судити вже не хочеться когось,
І вже ніхто в молитві не дрімає,
Бо багатьом проснутись довелось.

На нас лягла тепер відповідальність,
Ми живемо в годину непросту,
Це все не сон, це все гірка реальність,
І вже не тратим час на суєту.

Народе Божий, зараз нам потрібно
В очах людей, що поруч біля нас,
Засяяти небесним ясним світлом,
Підтримкою ставати в скорбний час.

Бо є ще час святої благодаті,
Спасаймо від погибелі усіх:
Чужим, близьким і бідним, і багатим
Казати, де є правда, а де гріх.

Вказати на вузьку дорогу варто,
Направити їх погляд до небес,
Сьогодні, бо не буде, може, завтра,
Вказати на Христа Голгофський хрест.

Народе Божий, ти ж бо не лякайся,
З тобою йде праворуч завжди Бог,
Ти на коліна перед Ним схиляйся,
Й не страшно буде серед цих тривог.

26.02.2022