Не допусти собі гріха

Автор: Леся Данильчик

Не допусти собі гріха,
Щоби за інших не молитись,
Щоби в цій праці зупинитись,
Хоч інколи вже сил нема.

Хоч труд цей дійсно непростий,
А деколи - важкий над міру,
Та ти молися, що є сили,
За когось у проломі стій.

Не дозволяй собі ніяк
До горя ближніх зачерствіти
І у молитві оніміти,
Щоб слів не стало на устах.

Не допусти собі гріха,
Щоб не згадати у молитві
Тих, хто знесилився у битві,
Кому немиле це життя.

Своїм благанням до Отця
Допоможи комусь піднятись,
Щоб ближній міг снаги набратись
Й дійти дорогу до кінця.

Хай не спиняються уста
В молитві за отих, що нині
Блукають у пітьми долині
Й не знають, де є добрий шлях.

Молися, щоб вони знайшли
Тернисту і вузьку стежину,
Щоби ніхто в гріхах не згинув,
Щоб до хреста Ісуса йшли.

Можливо, ще нема плодів
Від тої праці зі сльозами,
Та ти з підня́тими руками
Дивися в небо й твердо вір.

Не ослабій у цім труді,
Хоча вже молишся роками...
Згадай, що й Сам Ісус ночами
Молився за людей усіх.

Молися й ти отак, як Він,
Зійди на Елеонську го́ру,
Лиш не мовчи - і дуже скоро
Побачиш свого діла плід.

Не допусти собі гріха,
Щоби за інших не молитись,
Спіши перед Отцем схилитись,
Бо ще відкриті небеса.

18.06.2022