Леся Данильчик - Стільки слів вже сказано до Бога

Стільки слів вже сказано до Бога

Стільки слів вже сказано до Бога

Стільки слів вже сказано до Бога,
Так багато, що і не злічу,
А бува - молитися незмога,
Й на колінах, плачучи, мовчу.

Вже втомилась відповідь чекати,
Серце рветься знову на куски,
Хочеться у небо закричати:
"Чом мене не чуєш, Боже, Ти?"

Час іде - нічого не змінилось,
І не скоро зміниться, мабуть.
Як же на путі я цій втомилась,
Це для мене нелегкий маршрут!

А коли зійде для мене сонце,
Як мені цю тьму перемогти?
Й говорю я знову, як спросоння:
"Чом мене не чуєш, Боже, Ти?"

Я стараюсь йти, щоб не упасти,
Та каміння в ноги уп'ялись,
Так болять і кровоточать рани,
Що несила вже дивитись ввись.

Та слізьми дорогу орошаю,
Обернувши голову назад,
Бачу, як на стежці зацвітають
Квіти, де я щойно тільки йшла.

А дивлюсь вперед - лише каміння
І колюче терня на шляху.
"Господи, даруй мені прозріння,
Чи маршрутом добрим я іду?

Може, я в дорозі заблукала
І від Тебе, Господи, пішла...
Вже не раз на відповідь чекала,
Та вона до мене не дійшла".

Так я знов жалілася до Бога,
Та не чула, що Він говорив,
Піднімала погляд свій угору
І казала свій речетатив.

А коли усе кругом замовкло,
То одразу Хтось прошепотів...
Як могла забути я цей голос,
Що лунав у серці, наче спів?!

"Ти чому засмучена, дитино,
Я хоч раз на поміч не спішив?
То навіщо думаєш в цю днину,
Що тебе саму Я залишив?

Вчися на найкраще почекати,
Будь смиренна, поки Я мовчу,
Якщо не спішу відповідати,
То тебе терпінню так учу.

Ти тепер прийняти не готова
Те, що просиш в Мене кожний раз,
Пригадай, як в тебе позавчора
Вогник віри, мов сірник, погас.

Я ж тебе навчаю не боятись...
Пам'ятай постійно це собі:
Хто уміє відповідь чекати,
Той найкраще матиме в житті.

Прийде час - із рук Моїх здобудеш
Те, що зараз просиш у сльозах,
Ти ж тоді сильнішою вже будеш,
І здолаєш свій тернистий шлях".

Ці слова для мене, як олива,
Наче манна, як вода жива!..
Мій Господь додав в дорозі сили
І підняв, коли я знемогла.

Стільки сліз пролито перед Богом,
Так багато, що і не злічу,
Та радію, що почула голос,
Утішаюсь - Бог мене почув!

03.08.2022
https://www.holypoem.com/18106
@holypoem

добавил: Леся Данильчик 132 читателя

Похожие стихи

Роздуми
Леся Данильчик
270
Війна
Леся Данильчик
797
Бути олівцем
Леся Данильчик
649
Не мовчи про Христа
Леся Данильчик
404
Може, вже...
Леся Данильчик
338
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Тематика стихотворений

Статистика пользователей

Онлайн всего: 588
Гостей: 587
Пользователей: 1

Роза Тейвальд