Не дивися зі смутком в минуле

Автор: Леся Данильчик

Не дивися зі смутком в минуле
І назад не гортай сторінки,
Бо пройдешніх років не вернути,
В давнину загубились сліди.

День колишній уже не прожити - 
Непідвладний людині є час,
Неможливо "учора" змінити,
Його вогник назавжди погас.

А ти в серці минуле тримаєш,
Забирають весь спокій думки,
І щодня ти себе докоряєш
За учинки усі й помилки.

Не терзай знов і знов своє серце,
Неповторну ту мить пригадай,
Коли Бог доторкнувся до тебе
І явив благодать через край.

Хоч багато душа нагрішила,
Та Господь, полюбивши тебе,
До неправд твоїх є милостивий,
Про гріхи не згадає уже.

Кинув Бог всі провини за спину
І давно все пробачив тобі,
То чому ж ти, Господня дитино,
Не умієш прощати собі?

Зрозумій, що душа уже вільна,
За Ісусом сміліше ступай
І в кайданах думок добровільно
Ти віднині себе не тримай.

Так! Минуле уже не вернути,
Та, на щастя, для тебе є шанс:
Із Христом прямувати в майбутнє,
Бути поруч із Ним повсякчас.

Не дивися в пройдешнє зі смутком
І назад не гортай сторінки,
Напиши нову книгу з Ісусом
Й не роби, як колись, помилки.