Хтось стукає в двері

Автор: Леся Данильчик

ХТОСЬ СТУКАЄ В ДВЕРІ

Ти чуєш? Хтось стукає тихо у двері
І ніжно говорить тобі: "Відчини!".
Не час, аби знов поринати у сни,
То кличе тебе Сам Господь до вечері.

Не хочеш вставати... Чому зволікаєш?
Біжи, а не йди чимскоріш до дверей!
Сьогодні Ісус ще чекає тебе,
Чи встигнеш колись відчинити, не знаєш.

Багато роботи... Пізніше відчиниш...
Звичайно... А в кого роботи нема?
У клопотах різних минає життя,
А Бог все чекає тебе за дверима.

Той стукіт легенький ти чуєш не вперше,
Не раз намагався іти до дверей,
Та, жаль, хтось завадив тобі із людей,
І ти заглушив голос Божий у серці.

Сім'я і робота, проблеми суспільні,
Чуть-чуть відпочити - і часу нема,
І ти вже не чуєш той поклик Христа,
І так непомітно змовкає сумління.

Господь ще чекає, коли ти озвешся,
І стукає ніжно, щоб ти відчинив,
Бо Він силоміць не бажає ввійти,
Як серце твоє непорушна фортеця.

Хоча "Відчини" вже не раз прозвучало,
Вечеряти з Господом ти не спішиш,
Це довго тривати не буде, збагни:
Багато покликаних, вибраних - мало.

Бо прийде той час, як захочеш устати,
Та ти побіжиш вже до інших дверей,
Почуєш: "Ніколи не знав Я тебе",
І двері спасіння замкнуться назавжди.

В останній момент вже життя не змінити,
Кричати і стукати буде дарма,
Якщо не озвався на поклик Христа,
То й Він не захоче тобі відчинити.

Багато людей двері серця замкнули,
Гадають, що їм непотрібний Ісус,
Невірством будують від Нього стіну,
Живуть, ніби голос Господній не чули.

І думають Бога таким обдурити:
Йому тільки крихти, найкраще - собі,
І жити для себе отут на землі,
А вже на кінець своє серце відкрити.

Не потім, не завтра, а треба сьогодні
Христу відчинити, щоб Він увійшов,
Життя незбагненне, не знає ніхто,
Як прийде для кожного вирок Господній.

Ти чуєш цей стук? То Ісус тебе кличе,
Лише не вагайся, до Нього іди,
Жаліти ніколи не будеш, збагни:
Життя із Христом кожну мить дивовижне.
©Леся Данильчик