Донечка.

Автор: Anatoliy Chipak

Донечка.

Кришталева росинка, сонечка промінь,
Моя донечко рідна, мій любий вогонь.
Колись так сміялась, у очі дивилась,
Тепер відвернулась, ніби і не любила.

Серце моє плаче, душа розривається,
Як без тебе, доню, життя називається?
Пустота в кімнаті, там де сміх  лунав твій,
Лиш згадки лишились, мов давній міраж.

Пам'ятаю косички, твої карі очі,
Як разом гуляли ми поміж лоз.
Тепер же далеко, не чую твій голос,
І біль цей пекучий у серці застряг.

Не знаю, що сталось, де зробив я помилку,
Чому ти пішла, моя ластівко-крилко?
Пробач мені, доню, за все, що болить,
За те, що не зміг тебе вберегти, захистить.

Чекаю на тебе, молюся щоденно,
Хай доля з’єднає нас знову натхненно.
Хай повернешся, доню, до рідного дому,
Де завжди чекають з любов’ю і теплом.