Різдвяні стежки ведуть не до ясел

Автор: Юрій Вавринюк

Різдвяні стежки ведуть не до ясел. 
Різдвяні дороги ідуть — з Віфлеєма. 
Ідуть повз столітній замислений ясен, 
Що стане хрестом у трагічній поемі. 

Проходять вони через ті перехрестя, 
Де милості просять сліпі й прокажені. 
Повз блудницю, страчену власним безчестям, 
І тих, хто ховає каміння в кишені. 

Вони пролягли через хату Закхея, 
Якого цуралися праведні люди. 
По водах озер і по землях Юдеї, 
По тих манівцях, що вели у нікуди. 

Різдвяні стежки пролягли через душі 
Обвітрені злом, крізь серця, що «убогі 
І спрагнені правди», які небайдужі 
До вічного Слова Предвічного Бога. 

Різдвяні дороги ідуть через совість, 
Заплямлену злом, крізь замулену грішність... 
Проходять крізь болі мої, щоб натомість 
Привести у яслах народжену Вічність.