Виноградний цвіт

Автор: Юрій Вавринюк

Чи бачили ви як цвіте виноград? 
Миршавенький цвіт і не зовсім привітний. 
Навколо буяє веселкою сад, 
І тільки на лозах щось ледве помітне. 

І швидко пролине цвітіння пора — 
І так не порадує погляд буянням, 
Та листям тріпоче назустріч вітрам 
Й осіннім живе сподіванням. 

Блідий, непримітний, він знає: пройдуть 
Усі барви квітучого літа, 
Й натруджені руки на лозах зберуть 
Іскристії грона, заховані в вітах. 

Проміння злотаве, багатство землі, 
П’янкі аромати налитого дива, 
Прикраса на лозах, краса на столі — 
У них поєдналася щедрості злива. 

Бідненький хоч цвіт, та багаті плоди: 
За це він шанований нами. 
...А дехто живе, аби тільки цвісти, 
Забувши, що треба гордитись плодами. 

Хоч грає веселкою сад навесні, 
Лиш осінь поставить всі крапки. 
Цвіте виноград і говорить мені: 
«Для неба зібрав уже статки? 

У Царство Небесне готовий ввійти? 
Не з квітами, ні, а з плодами? 
Чи може зманила земля суєти 
Й життя відцвітає одними квітками?» 

Цвіте виноград. Бур’яни теж цвітуть... 
Та рано по квітах судити. 
Бо все ж не для того рослини живуть. 
І нам не для цвіту судилося жити.