Коли Твою присутність відчуваю

Автор: Леся Данильчик

Коли Твою присутність, мій Боже, відчуваю,
Тоді я, наче пташка, аж до небес злітаю,
І, плачучи, сміюсь, немов дитя, радію,
Бо Ти зі мною поруч, і я це розумію.

Коли приходжу знову в обійми Твої, Отче,
Від сліз гірко-солоних втираєш мої очі,
І лагідно втішаєш, підказуєш, як жити,
І вчиш прощати людям і так, як Ти, любити.

Коли розтрачу силу із ворогом у битві,
До Тебе знову лину, мій Боже, у молитві,
Тоді мене зміцняєш, даєш Свою науку,
Саму не залишаєш й ведеш за праву руку.

Коли впаду спіткнувшись і заплямую одяг,
Поб'ю свої коліна, а Ти й тоді приходиш,
І, як малу дитину, вмиваєш знов від бруду,
Цю глибину любові ніколи не забуду!

Коли уста відкрию, щоби хвалу співати,
Щоби Тебе всім серцем, мій Боже, прославляти,
Тоді я розумію, що слів мені бракує,
Щоб виразити ними, що так Тебе люблю я!

Мій Боже, Ти Величний, Ти Всемогутній, Сильний,
Ти Вічний, Милостивий, в Своєму слові Вірний,
Нехай в віках святиться Твоє ім'я святе!..
Мій Боже, усім серцем люблю, люблю Тебе!