Я прагну в небо

Автор: Ілля Коряковцев

Вбирайся, душа, в неба славнії шати
Залишити час вже земну цю храмину.
Вже й звикла, нелегко тобі все лишати.
Та порох лиш вкриє з дощок домовину.

Збирайся, вже час, о душе, не барися,
Бо зустріч із Господом в небі так близько.
З невір'я гріхом ти невпинно борися.
В молитві ти серце схили своє низько.

Розправ, як той птах, крила віри й надії.
Взлети, підіймися у засвіт до Бога...
Спасінню твоєму все небо зрадіє.
Скінчилась земна твоя, душе, дорога.

А в небі... А в небі... Там вічная радість
Ні смутку, ні горя, ні сліз вже не буде.
В присутності Бога лиш спокій і святість.
Спасенні й щасливі живуть в небі люди.

Покинули все, що здобули у праці.
Турботи життєві тепер вже позаду.
Немає ні хиж, ні розкішних палаців.
І кожен тут має утіху й розраду.

То в небі... Ніхто ж звідтіля не вернувся.
Та ж хто його зна, чи буде це напевно!?
Хто блудить в гріхах, щоб навік схаменувся.
І Богу служив, щоб і свято, і ревно.

Прощайся з усім, що так любо для тебе.
З усім, до чого так душа приліпилась.
Лети до безкрайого вічного неба.
Де Божа краса, святість, слава і сила.