Пробач мене, Боже

Автор: Леся Данильчик

ПРОБАЧ МЕНЕ, БОЖЕ
Пробач мене, Боже, що силу Твою
Я ставлю під сумнів порою,
На розум надію складати спішу,
А ще сперечаюсь з Тобою.

Як Йона, тікаю щосили в Таршіш,
Себе обдурити стараюсь.
Й, коли не говориш до мене - мовчиш,
Я часто тоді знемагаю.

Бувають моменти важкі у житті,
Я кличу щодня і щоночі,
Шукаю Твій погляд і в серці своїм
Твій голос почути так хочу.

Мовчання як вічність для мене в ту мить,
Та тільки тепер зрозуміла,
Що прагну почути по волі своїй,
А відповідь в Тебе відмінна.

Я ж часто сценарій для себе пишу,
Вступаю у роль режисера,
На плечі тягар непосильний беру,
А то не мені авансцена.

Не раз уявляю майбутнє своє,
Та в Тебе є плани інакші,
Тернистим шляхом Ти провадиш мене,
Щоб мій поміняти характер.

Буває, потрібно побути в киті,
Щоб волі Твоїй підкоритись,
Аби не було в серці "хочу" чи "ні",
Й Тобі довіряти навчитись.

Порою молюся - і Ти у ту ж мить
Даєш Свою відповідь з неба,
Не треба чекати роками мені
Й молитися довго не треба.

Буває, немає кінця молитвам,
Прохання мої безустанні,
Та все ще чекаю на відповідь я,
Корисне для мене мовчання.

Я вчусь довіряти Тобі у житті,
Важкими бувають уроки:
Бо віра - по мінному полі іти,
У серці тримаючи спокій.

Пробач мене, Боже, що силу Твою
Я ставлю порою під сумнів,
Тобі перешкоди у серці кладу
І голосу з неба не чую.

Мовчиш чи говориш - Тебе я люблю,
Та знаю - Ти любиш сильніше,
Мені поможи, щоби віру мою
Зростити зуміла і тиша.
©Леся Данильчик